Багато людей прагнуть просунутися кар’єрними сходами, що є цілком нормальним бажанням. Отримання високих посад, підвищення зарплати – все це мотивує, надихає на нові звершення. Однак не завжди очікування збігається з реальністю. Людина може роками старанно, відповідально працювати, але довгоочікуваного підвищення так і немає. Перед звинуваченням начальства необхідно розібратися в причинах кар’єрного «простою», проаналізувати свою роботу, а також фактори, що впливають на просування або гальмування в кар’єрі.
Методи кар’єрного просування для фахівця-початківця
Планування своєї кар’єри – найважливіший і початковий етап у розвитку фахівця. Потрібно відразу зрозуміти, що міфічне покликання, надмотивація не є ефективними. Найчастіше вони гальмують весь процес вашого прогресу в професійній сфері. Правильним рішенням буде опора на власні навички, інтерес, здібності, оцінювання сильних і слабких сторін, а також визначення напряму роботи, який дасть змогу застосувати перші, приховати другі.
Сьогодні умовно поділяють кілька методів планування кар’єрного зростання:
- еджайл-підхід;
- водоспадний або послідовний підхід.
У діджиталі вже давно використовуються обидва ці способи. Перший стає більш актуальним, оскільки є гнучким, коригованим.
Отже, водоспадним називають підхід, коли людина одразу визначає основну кар’єрну мету, після чого будує дорожню карту, що дає змогу дійти до обраної мети. Фахівець знаходить місце або посаду, до якої прагне, після чого опрацьовує схематику того, як він досягатиме підвищення і приходу на необхідну йому посаду. Такий підхід можна порівняти з подорожжю, коли відомий кінцевий пункт, визначено маршрути, готелі, екскурсії на шляху. У цьому разі кар’єрний шлях уявляється схемою або технічним завданням із чіткою структурою і термінами.
Безумовно, можна сумніватися в ефективності такої стратегії, оскільки сучасний світ швидко змінюється. Але за умови, що людина суворо впевнена у своєму виборі, кар’єрі, місці, посаді, ця схема цілком здійсненна, життєздатна.
Але такий підхід дещо небезпечний для фахівців-початківців, оскільки на шляху з’являється безліч перешкод, аспектів, які неможливо передбачити. Усі вони можуть вплинути на формування думки про те, що все складається не так, як повинно, істотно зменшуючи віру людини у свої сили та можливість досягти кінцевої мети.
Еджайл є більш гнучким підходом. Він передбачає поділ плану на міні-завдання, з якими людина почергово справлятиметься. Перевагою стає те, що людина ніби проходить етапи, розв’язує проблеми поступально, отримуючи мотивацію за успішне виконання завдань, легше переносячи невдачі. Можна порівняти такий підхід з ігровим, коли фахівець іде до «головного боса» поступово, покращуючи свої навички, навчаючись на дрібних «супротивниках»/проблемах, отримуючи нагороди, виконуючи «сюжетку».
Сприятливі для кар’єрного просування чинники
Кар’єрне зростання передбачає динаміку і непередбачуваність. Виною всьому стають різного типу чинники, що впливають на становлення вашої кар’єри.
Зовнішні чинники
На професійний розвиток фахівця можуть впливати обставини, які від нього не залежать.
До них можна віднести такі чинники:
- загальні соціальні. До них належать глобальні обставини, які не стосуються безпосередньо діяльності компанії, професійних взаємин. Серед них культурний рівень людей, державний устрій, світові події та інше;
- спеціальні або професійні. Цей тип пов’язаний безпосередньо з роботою. Основною особою, яка регулює ці фактори, є керівництво. Але також впливати можуть і державні закони, які впливають на рішення управління компанією. До таких можна віднести як склад штату і взаємовідносини в ньому, так і умови праці, кадрову політику, правові норми та інше.
Внутрішні чинники
Зрозуміло, багато що в кар’єрному просуванні залежить від самого фахівця. Внутрішні чинники є сукупністю впевненості у своїх силах, мотивації та вміння якісно виконувати свою роботу, розвиватися. Така людина зможе просуватися по кар’єрі, оскільки вона прагне і може виконувати завдання незалежно від складності, а також готова до прийняття на себе нових обов’язків.
До таких факторів належать:
- Амбітність. Твереза оцінка своїх можливостей, сил, навичок, готовність працювати – усе це дає змогу отримувати мотивацію, натхнення на нові кар’єрні звершення. Але бажання отримати посаду через владу і статусність, непідкріплене професіоналізмом і прагненням працювати, є «нездоровими» амбіціями, які не принесуть бажаного ефекту, або ж спричинять труднощі для співробітника;
- Досвід і знання. При отриманні нової посади у фахівця з’являються нові обов’язки, з якими він повинен вміти справлятися. Робота над своїми знаннями, професійним рівнем дасть змогу швидше прийти до мети;
- Здібності. Не завжди можливо отримати посаду навіть при багаторічних стараннях і прагненнях. Цьому виною стає брак рішучості, впевненості, вміння брати на себе відповідальність, недостатньо розвиненої пам’яті, концентрації;
- Психологічні особливості. Властивості людської психіки істотною мірою впливають на те, як людина справляється з тією чи іншою робочою ситуацією. Хороший фахівець, крім навичок і професіоналізму, повинен володіти стресостійкістю, вміти грамотно вирішувати конфлікти, контролювати емоції;
- Особистісні якості. Допоможуть швидше досягти бажаної мети старанність, рішучість, порядність, відповідальність, залученість у робочі процеси.
Людина, яка добре виконує свою роботу, ладнає з іншими людьми на виробництві, готова до вирішення складних завдань, прийняття на себе нових обов’язків не стане непоміченою начальством.
Але в деяких випадках потрібні й інші чинники, які дадуть змогу отримати посаду, просуватися кар’єрними сходами. Наприклад, жертвування вільним часом, режим дня або графік. Усе це важливо враховувати на етапі планування кар’єри. В іншому разі на середині шляху на людину може чекати вибір між кар’єрою і життям.
Що заважає просуванню кар’єрними сходами?
Існують і певні якості, які значною мірою заважають прийти до бажаної посади, отримати підвищення, а також повноцінно працювати.
Вивчена безпорадність
Людина, яка перебуває в такому стані, не може визначити зв’язку між своєю роботою та кінцевим результатом. Вона відчуває спустошеність, страх, невпевненість.
Визначити цей стан можна за такими явищами:
- відчуття страху перед новими завданнями і можливостями;
- відсутність ініціативності;
- страх перед відповідальністю, рішеннями;
- відмова від вільного вибору;
- перекладання особистої провини на зовнішні обставини.
Фахівець може відмовлятися від виконання завдань, які в минулому він виконати не зміг. Він постійно очікує невдачі, оскільки колись у нього вже був негативний досвід.
Боротися з цим можна. Необхідно навчитися нести відповідальність за свої дії, рішення, поведінку. Не менш важливо зрозуміти, що досягнуті вами цілі – ваші перемоги і заслуги, а невдачі – досвід, з якого можна винести щось корисне.
Синдром каченяти
Характерною особливістю такого синдрому стає звеличування першого досвіду і знецінення наступних. Наприклад, коли людина вважає свого першого керівника найкращим, підносить його заслуги навіть за умови, що начальник не надто грамотно виконував свою роботу.
Рисами людини з таким синдромом стають:
- негативне ставлення до нового;
- відсутність критичного мислення до звичного, старого;
- піднесення цінності, внеску, користі минулих об’єктів, явищ.
У цьому випадку дуже важливим є аналіз того, чому ви вважаєте старе, звичне найкращим. Визнайте наявність цієї проблеми, після чого поступово привчайте себе до нового без негативного мислення і ставлення.
Синдром самозванця
Така людина применшує свої перемоги, заслуги, пояснюючи їх раптовою удачею та іншими зовнішніми чинниками.
Рисами такого синдрому є:
- упевненість у тому, що виною ваших перемог стають збіги, які вдало склалися;
- боязнь викриття вашого «непрофесіоналізму»;
- недооцінка своїх знань, навичок, рівня компетенції, що стає причиною виникнення страху перед новими завданнями;
- необ’єктивна оцінка своїх заслуг і перемог;
- неприємне відчуття після констатації ваших заслуг, похвали.
Такі співробітники бояться братися за виконання нових обов’язків, оскільки низько оцінюють свої компетенції. Вони не наважуються змінювати посади, професії.
Опрацьовувати цю проблему потрібно, об’єктивно оцінюючи свою роботу, свій внесок, заслуги. Не потрібно фокусуватися на невдачах, вони бувають у всіх. Можна проконсультуватися з експертами про те, як вони оцінюють вашу роботу.
Визначення кар’єрних інтересів співробітника
Підвищення фахівця вигідне не тільки співробітнику, а й фірмі. Тому важливо визначити прагнення працівника на його місці. У цьому допомагають опитування.
Найважливіші запитання:
- які можливості розвитку в компанії працівник бачить для себе;
- ким він бачить себе через кілька років;
- що допомагає фахівцеві в його розвитку (навички, знання, вміння, особистісні параметри);
- яких навичок, знань йому бракує для розвитку;
- що він робить для усунення цієї проблеми.
Краще проводити таке опитування, коли людина прийшла влаштовуватися на роботу, а потім повторювати його щорічно серед усього штату.